Загальні питання етики

 Презентація "Загальні питання етики"

Історія етики й етикету. Розвиток етики й етикету в античному світі

Грецький поліс (polis) - місто-держава і римський цивитас (civitas) - община забезпечували повний розвиток цивільних, фізичних, творчих можливостей вільних громадян, що і визначало норми поводження в суспільстві. У світському житті не передбачалося яких-небудь формальних обмежень, і тільки в період пізньої Римської імперії стали з'являтися перші ознаки суворої регламентації поводження, укладалися основи сучасного етикету.

 Древня Греція. Велику частину дня греки проводили поза домом - у палестрах і гімнасіях (спортивних залах і стадіонах). Всі громадяни намагалися потрапити на агору (ринкову площу) у центрі міста, де проходили особисті і ділові зустрічі. Тут греки довідувалися про новини, що обговорювалися всю другу половину дня. Раб, той що  супроводжував грецького громадянина, приносив із собою складаний стілець для більш зручного спілкування. Найчастіше доводилось повертатися вночі в супроводі рабів-факелоносців. Протягом дня чоловіки звичайно брали участь у кількох спортивних змаганнях, а також азартних іграх (гра в м'яч, у кістки), у півнячих боях. Жінка відповідно до звичаїв могла виходити з будинку тільки в супроводі рабів. Рабиня несла за хазяйкою парасольку від сонця, раби - складаний стілець. Одяг у греків був дуже простий. Основним видом чоловічого і жіночого одягу був хітон. Хітон - це до колін або нижча сукня, стягнута на талії поясом. Триразове харчування в Греції припускало наявність двох сніданків і багатого обіду. Обід влаштовувався у вечірній час. Бенкети влаштовувалися тільки на чоловічій половині вдома. Так як акуратність вважалася ознакою ввічливості, то на вході всі знімали взуття, раби обмивали гостям ноги, пропонували прийняти ванну й умаститься пахощами. Їжа розставлялася на столах, навколо яких у формі підкови розміщалися ложа. Ложа були високими, покривалися гарною ковдрою. На ньому могли розташуватися двоє гостей спиною одне до одного. Обідали в положенні напівлежачи, спираючись лівим плечем на подушку або валик. Хазяїн розташовувався в центрі. Кращі вина змішувалися з водою в пропорції один до трьох. Пити нерозбавлене вино вважалося непристойним, що личить лише варварам. Під час обіду велися важливі і цікаві бесіди. На симпосіум запрошувались  флейтистки та акробати для розваги. Найважливішими рисами громадського життя греків були дружелюбність і гостинність, що переходили в державний обов'язок.

Древній Рим. Суспільне і ділове життя в Римі проходило в основному на Форумі і Марсовім полі. У Римі й інших значних містах громадяни ходили пішки, пересувалися на носилках, які несли на плечах 6-8 рабів, або у візках, запряжених мулами. Римські громадяни охоче відвідували суспільні ігри і видовища, число яких доходило до 170 у рік. У житті римлян терми (суспільні лазні) грали більшу роль, ніж у греків, через свій багатофункціональний характер. У імперський час із суспільних бань терми перетворилися в розкішні палаци, призначені не тільки для купання. Тут з'явилися спортмайданчики, кімнати відпочинку, буфети і бібліотеки. Це було місце відпочинку, невимушеного спілкування. Сюди приходили в супроводі рабів, що несли простирадла, шкребки і т. д. У термах були: душ, холодна і гаряча ванна, умащення пахощами. Під час Імперії терми відігравали роль клубів, у котрих одночасно могли бути присутнім 3-4 тисячі чоловік. Тут влаштовувалися вистави, велися філософські бесіди. Терми стали обов'язковим елементом міської забудови всіх міст Римської Імперії.

Римлянина поза житлом можна було пізнати по обов'язковому вигляді одягу - тозі. Тога - це великий овальний шматок білої полотнини, у якому людина загорталася від голови до ніг, перекидаючи один кінець через ліве плече. Тога римського сенатора прикрашалася широкою червоною каймою. На вулиці жінки накидали на голову покривало, а чоловіки в непогоду одягали каптур. Крім сандалій, поширеним видом взуття були закриті черевики. Босоніж виходити на вулицю було не прийнято. Суворий побут римлян ранньої Республіки різко відрізнявся від розкоші кінця Республіки - початку Імперії. Всілякі надмірності, духи і пахощі в судинах із дорогоцінних металів одержали тоді широке поширення. Закони, що неодноразово приймалися проти розкоші, не змогли переломити цю тенденцію. Поширення культу імператора в Римській імперії поступово піднімає особу верховного правителя над масою його підданих. З 3 сторіччя римський імператор, «деус ет домінус» («бог і пан»), був віддалені не тільки від маси своїх підданих, але й від вищих посадових осіб держави.

Навіть членам верховної ради при імператорі доступ до нього був ускладнений. Вони повинні були доповідати тільки стоячи. Верховна влада в Римській імперії в 4-5 сторіччях починає відчувати потужний вплив Середнього Сходу в оформленні придворного етикету. Двір імператора, що раніше складався лише з близьких друзів, розростається до гігантських розмірів і перетворюється у величезний штат чиновників різного рангу. Великий штат чиновників, що складає канцелярію імператора, служить буфером між ним і його підданими. Прохачі заздалегідь записувалися на прийом і могли місяцями чекати виклику в канцелярію. Палац починає жити самостійним життям і перетворюється в державу в державі.

Розвиток етики й етикету в Західний Європі

На розвиток етики й етикету в країнах Західної Європи великий вплив мали національні звичаї і традиції різних країн, норми громадського життя різноманітних прошарків суспільства, релігійні обряди, марновірства і забобони. Історію етики й етикету, його розвиток і трансформацію з часом можна простежити по пам'ятниках літератури і культури. Знання історії важливо і для нашого часу, оскільки багато сучасних правил поводження беруть свій початок у далекому минулому і найчастіше спочатку мали зовсім інший зміст. Деякі норми минулого змінилися майже до невпізнанності, а інші просто зникли разом і умовами, що їх породили, але так чи інакше, всі прийняті ритуали поводження наклали відбиток на розвиток західноєвропейської культури.

Етика й етикет у феодальному суспільстві. Основною рисою феодального суспільства була його сувора ієрархічність. Це суспільство, де соціальні ролі були чітко розподілені, де індивід уже тільки з'явиться на світ, мав комплекс певних прав і обов'язків, у тому числі й у сфері етикету. Більш суворому регламентуванню поводження у феодальному суспільстві були підпорядковані представники пануючого стану.

Суспільна система лицарства, що виникла в 11 сторіччі, поширилася по всієї Європі, здійснюючи величезний вплив на європейський етикет і створюючи навколо феодальної аристократії незліченну множину нових церемоній і ритуалів. Серед них - посвята в лицарі, прийняття оммажа (від французького hommage -васальна залежність), оголошення війни й участь у турнірі, служіння сеньйору та обраній дамі серця. Кодекс лицарської честі передбачав дотримання складних етикетних процедур, відступ від яких навіть у дрібницях міг упустити гідність лицаря в очах інших представників цього класу. Кожний вчинок лицаря, його одяг і її кольори, його слова і жести - усе мало певне символічне значення. Навіть у тих випадках, коли, здавалося б, була потрібна особиста ініціатива, лицар повинний був узгоджувати своє поводження не зі здоровим глуздом, а з вимогами етикету. Наприклад, під час битви під Креси французькі лицарі, що прискакали до короля з терміновим бойовим повідомленням, не осмілились першими звернутися до короля, тому що тільки він мав таке право стосовно своїх підданих. Коли ж король, нарешті, почав говорити з ними, лицарі довгий час сперечались, поступаючись один одному почесним правом доповідати королю і не думаючи про те, що зволікання могло згубно відбитися на ході битви. Турніри й обітниця були невід'ємною частиною способу життя лицаря.

Етикетні норми в 18 сторіччі. Вимоги до гарного виховання в 18 сторіччі

 Одним із важливих джерел розуміння гарних манер цього періоду є листи лорда Честерфілда до сина, де автор ставить своєю ціллю спрямовувати поводження молодої людини в будь-якому суспільстві і країні Європи. Гарне виховання передбачало природну манеру триматися в поєднанні з ввічливістю та повагою до інших людей. Велике значення придавалось скромності, але вона не повинна була поєднуватись із сором'язливістю і ніяковістю. Признавалося, що необхідно володіти не тільки моральними чеснотами, але і гарними манерами, при відсутності останніх можна легко викликати сміх стосовно себе або навіть скривдити навколишніх. Тому добре вихована людина повинна бути уважною при вжитку титулів і імен, не говорити багато про себе, володіти собою і не демонструвати своїх емоцій. Голосний сміх засуджувався як прояв вульгарності, те ж саме стосувалося вживання прислів’їв і просторічних виражень. Також засуджувались прийняті ще в 11 сторіччі зневага до нижчих і грубість до будь-кого, включаючи слуг. Людина повинна була вміти формулювати свою думку ясно і чітко як усно, так і письмово.

Важливим вважалося мати гарну поставу, добре танцювати і старанно стежити за своїм одягом (мається на увазі не тільки слідування моді, але і бездоганна чистота, що ігнорувалася раніше). Як і раніше, придавалось найважливіше значення дотриманню усіх форм увічливості стосовно жінки - слід шанобливо привітати її, не сидіти, коли вона стоїть, робити всілякі послуги, а часом і відкрито улещувати.

Поводження при королівському подвір'ї сильно відрізнялося від прийнятого в сторіччя абсолютизму. При дотриманні всіх етичних норм (не звертатися до монарха першим, не вибирати тему бесіди самому і т.д.) правильним поводженням вважалася шанобливість без ознак зніяковілості і тим більше без самознищення. Ці ж норми поводження поширювалися й у відношенні до інших вищестоящих осіб. Цінність людської особистості, незалежно від походження усе більше зростала, хоча забобони, пов'язані з походженням, були ще надзвичайно сильні.

Буржуазна етика й етикет 19 сторіччя. Поняття респектабельності. На відміну від попередніх сторіч, етика й етикет 19 сторіччя носили буржуазний характер. Узвичаєні правила поводження, набуваючи інтернаціонального характеру, були поширені серед усіх прошарків суспільств. Вимоги до вихованої людини були однаковими у всіх країнах Європи й Америці. Правила більше не були пов'язані з поводженням при дворі монарха, а стосувалися всіх і були спрямовані на регламентування щоденного побутового поводження кожного, що відбувається і в наші дні. Але в порівнянні з 20 століттям, минуле сторіччя культивувало набагато більш розгалужену систему норм і установок, що стосуються найдрібніших деталей особистого і соціального життя людини, у результаті чого вплив етикету на приватне життя індивіда було надзвичайно великий.

І в більш ранні епохи правила поводження третього стану відрізнялися від правил аристократії, але в 19 сторіччі середній клас стає визначальним у суспільстві і, відштовхуючи аристократичні церемонії, створює свої уявлення про гарні манери, найчастіше не менш жорсткі. Знатність походження перестає бути настільки важливою, а багатство ще не дає права на положення в суспільстві - необхідно було відповідати деякому поведінському стереотипу, що найкраще визначається словом «респектабельність». Передбачалося, що людина повинна прагнути до того, щоб власною працьовитістю і добропорядною поведінкою зайняти належне місце в суспільстві, а ідеал жінки - стати, можливо, більш гідною дружиною і матір'ю, що обмежує свої інтереси сімейним колом, що строго стежить за дотриманням своїми домашніми прийнятих правил поводження, являючи собою приклад їхнього виконання. 

Стало більше цінуватися релігійне благочестя, що виражалося в щоденних сімейних молитвах перед їжею і на ніч. Зовнішнє дотримання релігійних правил-розпоряджень дійшло до воістину тартюфівського показного благочестя. У цей період з'являється фраза «ніжки треба закривати навіть у рояля», тому що нагадування про багато частин людського тіла було строго обмежено, як і нагадування про вагітність, народження дитини, деякі предмети туалету, самої безневинної взаємної схильності людей протилежної статі, і неймовірній кількості інших речей, принцип добору котрих звичайно недоступний для розуміння сучасної людини.

Біблія - перший навчальний посібник з етики та етикету

Біблія - (із грецької мови - biblia - книги) - збірник різночасних і різнохарактерних творів різних авторів із 8 сторіччя до нашої ери по 2 сторіччя нашої ери. Біблія складається зі Старого Завіту (признається в іудаїзмі і християнстві) і Нового Завіту (признається в християнстві). У ній відбиті різноманітні соціальні, політичні й етичні погляди. Біблія містить відомості (версії) про створення світу, історичні розповіді, любовну лірику, релігійну поезію, запис етичних норм. У якості ілюстрації біблійних етичних норм у дійсних методичних рекомендаціях (додатки 1 і 2) дані приклади деяких етичних норм:  1. Десять заповідей; 22. Закон щодо жертовників для жертвоприношення без ідолопоклонства. Різні веління і заборони щодо релігійного і морального життя. Студентам рекомендується вивчити зазначені матеріали з погляду  принципів історизму і практичної цінності в сучасних умовах.

Розвиток етики й етикету в слов’янських країнах

Етика й етикет слов'янських народів формувалися як частина етнічних традицій, у цілому мало підвладних іноземним впливам. Проте в часи Київської Русі (перша третина 12 сторіччя) у міста проникли християнські норми життя з Візантії, що витискували поганські і скандинавські. У селі багато в чому зберігалася споконвічна поганська культура (до 19 сторіччя). У період феодальної роздробленості (12 - кінець 15 сторіччя), після татаро-монгольської навали 1237-1241 років, проникають східні норми поведінки, наприклад, жорсткість покарань, деспотизм чоловіка в сім'ї і т. д. Вони збереглися й у період централізованої Московської держави (16 - 17 сторіччя). Селянський і міський побут мало відрізнялися, але саме в місті виникло поняття «світського життя», пов'язане з суспільством і державною службою. У 16-17 сторіччях із розвитком феодальних відношень відокремилися норми поводження вищих (бояр, дворян) і нижчих (селян, посадських людей і т. п. ) станів.

Гостьовий етикет на Русі враховував вік і походження. До рівного гостя в'їжджали в подвір'я, а потім під'їжджали до ганку; до більш високої особи йшли через подвір'я пішки; не було прийнято старшим особам їздити до молодшого. Важливу людину запрошував сам  хазяїн або його рідня, менш важливих - рідня або слуги; знатного гостя зустрічали в ганку або влаштовували три зустрічі (слуги біля воріт, рідня в подвір'ї і хазяїн у ганку), рівного - у сінях, молодшого - у кімнаті.

Етика й етикет епохи правління Петра I

Реформи Петра I порушили традиційну замкнутість боярських, дворянських і міських (посадських) сімей. Регламентація всіх сторін побуту, проведена Петром I, торкнулася всіх суспільних інститутів. Реформи Петра I зробили чимало для зовнішньої європеїзації життєвого укладу дворян, але внутрішнє життя переважної більшості станів змінилися мало. Величезне значення надавав Петро I голінню борід, стягуючи штрафи, власноручно бриючи бороди в бояр. Указ про гоління борід вийшов у 1705. Але старовіри навіть під погрозою покарань не погоджувалися ходити з «босими» особами (борода відвіку в слов'ян була символом чоловічої гідності), коротко стриженими головами в іноземних перуках. У жінок, що слідували розпорядженням царя, перуки прищепилися краще: складна технологія європейських зачісок того часу робила причісування довгим і болісним, доступним лише професійно навченому перукарю. Різниця зовнішнього вигляду, введення в ужиток дворянства іноземних мов та іноземних правил етики й етикету, згодом призвели до того, що селяни стали сприймати дворянство як далекий, іноземний народ.

Асамблеї при Петрові I стали найяскравішою формою світської розваги. Вони були введені в 1717 році, хоча вже з 1699 року траплялися відкриті багатолюдні бенкети за участю жінок. Складався «графік» асамблей, по якому петербурзькі і московські жителі влаштовували їх у себе вдома, затрачуючи на це величезні засоби. У 1719 році Петром було встановлено: бути обов'язково всім «чиновним особам», дворянам, відомим купцям і корабельним майстрам - усім із дружинами і підрослими дітьми.

Для розваг  в петровські час вживався вираз «робити плезир», самі вони були уписані в новий розпорядок дня. У 1700 році був уведений новий, європейський календар і облік часу, із ранку пили каву, завдавали візити, вечір був відданий під світські забави, нічний сон сильно скорочувався, денний майже зник. Розваги ділилися на зимові і літні. Це були військові паради, різноманітні процесії, кінні кавалькади, маскаради (у тому числі і на святки), гулянки в парках, морські і річкові прогулянки, катання зі сніжних і декоративних гірок, блазнівські «весілля», інсценування «морських» і «сухопутних» боїв, змагання гардемаринів у спритності і т.п. Розваги, що влаштовувалися двором, і супроводжувалися багатим споживанням спиртного і «чортового зілля» - тютюну, обурювали навіть тих, хто визнавав необхідність освіти.

Поступово «простонародне» поводження, запозичене в англійців і голландців, замінялося французьким етикетом, що остаточно закріпився в придворному житті після Петра.

У радянський період саме поняття «світського життя» скасовується. Дворян знищують, їхні навички і звичаї висміюють і спотворюють. Навмисна грубість спілкування вважається ознакою пролетарського походження, водночас різного роду начальники незмірно більше дистанціюються від підпорядкованих, ніж колись. Знання гарних манер вважається необхідним лише для дипломатів. Водночас із зміцненням радянської держави починаються спроби організації урочистих прийомів, балів у дусі придворних заходів, вводяться уроки танців у військових училищах і школах. У ділових ситуаціях велику цінність одержують не ділові якості людини, а відношення, що засновані на трайболизмі. Традиційною укоріненою формою дозвілля радянських керівників стають урочисті застілля і полювання.